Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Кіноклуби

Статті


Новини

09.06.2007 10:14

КІНОТАВР: Російський «вантаж Радянського Союзу»

Коли в сучасному російському кіні герої вранці здригаються від перших акордів гімну, що виривається з радіоточки, то для них ця мелодія автоматично символізує сучасну Російську Федерацію. Ну, в належному контексті, путінську Росію. Для українця ж цей гімн символізує СРСР, бо музика, власне, та сама. І від почутого здригаєшся – разом із кіногероями – з особливим відчуттям, сказати б, судомно здригається твоя пам’ять. І це, як на мене, щонайточніша реакція, бо державна Росія з усіх сил тужиться статусно відбуватися, відчуватися Радянським Союзом.

Два фільми одного й того ж продюсера – Сєрґєя Сєльянова, однієї й тієї ж пітерської кінокомпанії СТВ – роблять відвертий, влучний і дошкульний удар по святинях новоімперської Росії. Стрічка режисера Алєксєя Мізґірьова «Кремінь», про яку я вже згадував минулого разу, та вчора, 8 червня, демонстрована картина Алєксєя Балабанова «Вантаж 200».

«Кремінь» Мізґірьова – це, в якомусь сенсі анти-«Брат». Події розгортається у міліцейському середовищі. Змальовується жахна владна поліційна система новочасної Росії – без жодних сантиментів, з одвертістю привселюдного ляпаса. Щоб він не був аж надто гучним, щоб його виразно не почули в самій Росії, тутешні телевізійні канали вже відмовилися придбавати «Кремінь» для показу.

«Вантаж 200» Балабанова – також удар «по святому». Це удар по «ідейній пам’яті» –  плеканій путінською ідеологією пам’яті про СРСР як нещодавню «золоту добу» російської державности. «Вантажем 200» називали труни з убитими в Афґаністані військовослужбовцями Радянської армії; труни, що їх літаки доставляли згорьованим родичам; труни загиблих в ім’я кривавої імперії.

І назва стрічки прямо виписується на контурах мапи Радянського Союзу, без жодних сумнівів вкриту кривавими мазками. Дія ж точиться як у правдивому фільмі жахів – з однозначними, але кінематографічно вповні виправданими символами. Перед нами розгортається некрореалістична картина держави, що розкладається як труп, обсілий мухами. Влада в цій країні подається в образі імпотента-збоченця-ґвалтівника, що чинить наругу над народом. А шокові натуралістичні сцени, введені до матерії стрічки, досі небачені в російському кіні, та абсолютно виправдані з огляду на художнє й соціальне завдання, що його поставив досягти цією картиною режисер Алєксєй Балабанов.

Час дії фільму позначений титром «ішла середина 1984 року». Радянська імперія у процесі активного гниття й глибинного морального розпаду.

Як уже можна було здогадатися, аби сморід «золотої доби» не забивав духу сучасного росіянина, муштрованого під пам’ятну мелодію радянського гімну, «Вантажеві 200» також відмовлено у телепоказі. На широкий кінотеатральний прокат обох стрічок продюсер Сєльянов теж не вельми сподівається...

Володимир Войтенко, Сочі




RSS

Новини

Архів


Новости кино ukrfilm.com