Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Кіноклуби

Статті


Новини

23.07.2007 17:35

„Відкрита ніч” – короткий монтаж. Аналітика про "Одинадцятий дубль" українського кіновідеофесту

more.jpgУ портальному розділі "Статті" видрукувано матеріал нашого автора Ігора Грабовича про творчі результати українського кіновідеофестивалю "Відкрита ніч. Дубль 11", що він пройшов традиційно в Києві на Андріївському узвозі з 23 на 24 червня.

Нагадаємо, що Ігор Грабович вже не вперше є лавреатом фестивалю за найкращі аналітичні матеріали про "Відкриту ніч", видрукувані в KINO-KOЛІ. Так сталося і цього разу. Ігор, за реґламентом фесту, також укотре входив до журі "Відкритої ночі".

Ігор Грабович пише: «Взагалі, конкурсні стрічки у своїй більшості є ілюстраціями якихось позаекранних установок наших кінематографістів. Саме тіло сучасного українського кіна – зовсім не кінематографічного походження. Переважно – літературного, причому вперто архаїчного зразка – з повчальним сюжетом і мораллю в кадрі. Такими постали й «Жах» Мирослава Слабошпицького, і «Приблуда» Валерія Ямбурського, і «Борг» Марини Горбач. Перші два фільми створені на кіностудії імени Олександра Довженка.

«Жах» провальний сценарно. Картина виглядає набором абсолютно не повязаних між собою подій. Цілком припускаю, що таке можливо в реальності, але тільки не в кіні, де сама структура стрічки повинна підтримувати інтерес глядача, має спонукати його до пошуків відповідей на поставлені запитання. «Жах» не дає нам жодного шансу в цьому плані. Надто багато запитань залишаються без відповіді. Власне, мотиви поведінки усіх героїв приховані від глядача. Величезна кількість «чому» відволікає від самої історії, котра виглядає так само абсурдно, як і вчинки персонажів.
 
Творці ж «Приблуди» мали у руках самі козирі. Непогане фінансування, час на підготовку та реалізацію задуму. Тему вони обрали, мяко кажучи, заяложену, одну з найбанальніших – історій про стосунки собаки та людини тисячі й тисячі. Було, здається, все. Тому випадало або гратися зі стереотипами, або сказати щось радикально  нове. Натомість ми стали свідками ще одного банального висловлювання. Більше того, перед нами низка абсурдних епізодів у якомусь вигаданому українському селі, де живуть цілком умовні українські дідусі, до одного з яких прибивається собача. Тваринка одразу створює дискомфорт своєму новому господарю, тому дід намагається її позбутися. Але ніяк не вдається. Зрештою, песик рятує йому життя. Остання обставина делікатно показана авторами за кадром – ще б пак, дуже хотілося б побачити, як маленький песик витягне з води здоровенного дядька. Те, що автори не переймаються логікою – ще півбіди, проте вони вперто намагаються творити «добре» та «світле» кіно, вибиваючи емоції з глядача кувадлом соцреалістичної естетики з його невмирущим оптимізмом та «чєловєколюбієм». Читати далі...

kinokolo.ua




RSS

Новини

Архів


Новости кино ukrfilm.com