Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Кіноклуби

Статті


Новини

10.02.2011 18:47

БЕРЛІНАЛЕ’61: Фестиваль відкривається…

more.jpg

Коротко про фільми основної та інших програм 61 Берлінського міжнародного кінофестивалю, що він розпочинає роботу сьогодні, 10 лютого, й продовжить до 20 числа місяця…

Берлінале залишається вірним собі і в 61-му випуску. Фільми із зірками залишаються поза конкуренцією. Кінофорум з 10 по 20 лютого 2011 року присвячує себе традиційно відкриттю нових форм і тенденцій у світовому кіно. Загалом 385 фільмів і 925 показів пропонують достатньо можливостей для цього.

16 фільмів високого мистецького рівня змагаються цьогоріч за головні призи Берлінале – «Золотого» та «Срібного ведмедів». А шість стрічок популярного кіна будуть показані поза конкурсом. Відкривається 61-ий кінофестиваль Берлінале вестерном братів Коенів "True Grit" ("Залізна хватка"), який уже з кінця 2010 року успішно йде в кінотеатрах.

Трагікомічний танок на вулкані показує російський режисер і сценарист Алєксандр Міндадзе у своїй стрічці „В суботу“. У суботу, 26 квітня 1986 року, сталася аварія на Чорнобильській АЕС. У той час, як розгортається справжнє пекло, неподалік від ЧАЕС люди нічого не знають і далі живуть своїм звичним життям – їдять, п’ють, святкують весілля. Фільм російсько-українсько-німецького виробництва.

У конкурсі Берлінале – багато робіт допоки не дуже відомих режисерів. Німецький художній фільм "Wer wenn nicht wir" ("Якщо не ми, то хто?") Андерса Файля (Andres Veiel) – один з них. Файль є досить відомим на ниві документального кіно. У своїй ігровійстрічці він розповідає про передісторію німецького тероризму часів RAF.

Молодий режисер Ульріх Келер презентує свою третю роботу на конкурсі Берлінале. Сценарій стрічки "Schlafkrankheit" ("Сонна хвороба") писала, зокрема, його дружина, режисер Марен Аде (Maren Ade). У фільмі йдеться про волонтера, який працює в Камеруні, водночас переживаючи глибоку життєву кризу. Його роль зіграв нідерландський актор П’єр Бокма (Pierre Bokma).

Навесні 1889 року трапилася подія, яка так вразила німецького філософа Фрідріха Ніцше, що той онімів на 11 останніх років життя. Під час подорожі Ніцше до Туріна він побачив, як кучер бив свого коня. Ніцше кинувся захищати тварину. Угорський режисер Бела Тарр взяв ці події за основу сюжету фільму, в якому йдеться про буття, власне, коня і про те, що означає його смерть для кучера - A Torino lo ("Туринський кінь").

Дуже непросто складається життя дівчинки, яка в часи військової диктатури в Арґентині несвідомо поставила в небезпеку всю свою родину. Стрічка «El premio» ("Ціна") Паули Марковіч  (Paula Markovitch) – частково автобіографічна. Дія фільму відбувається у місцях дитинства режисера, яка допоки була більше відома як сценарист.

Режисер Асґгар Фаргаді (Asghar Farhadi) отримав уже 2009 року «Срібного ведмедя» за фільм «Все про Еллі». У його новій стрічці "Jodaeiye Nader az Simin" ("Надер і Симін розлучаються") йдеться про повсякдення звичайних людей в Ірані, про людей з їхніми конфліктами інтересів між родиною і суспільством. Фільм майже етнографічний, з дуже вражаючими зйомками.

"Les contes de la nuit" ("Історії ночі") режисера Мішеля Оcело, який виріс у Ґвінеї – стрічка, знята як анімація в стилі театру тіней. У форматі 3D у цьому фільмі розповідаються як придумані, так і відомі народні бувальщини. Анімація складається з п’яти частин французького серіалу "Dragons et Princesses" ("Дракон і принцеса"), до неї долали також допоки ще не оприлюднені сцени.

Винятки зазвичай підтверджують правила. Американський фільм про фінансовий світ "Margin Call" ("Додаткова застава") – такий виняток. Адже грають у ньому кінозірки – Демі Мур (Demi Moore) і Джеремі Айронс (Jeremy Irons). Режисер Джей-Сі Чендор (JC Chandor) інсценував свій триллер як  24-годинну драму, що відбувалася в одному з інвестиційних банків 2008 року під час обвалу на біржі.

Фільм „Saranghanda, Saranghaji...“ („Буде дощ, буде й сонце...“) корейського режисера Лі Йоон-кі показує пару, яка перебуває фактично в стані вільного падіння. Очевидно, що вони скоро розлучаться, але раптом повінь затопила міст, далі зникла кішка... Утім, чи означає сонце, яке проглядає після дощу справді можливість освіжити відносини між людьми?

У багатьох стрічках у конкурсі Берлінале йдеться про насильство. Американський фільм „The Forgiveness Of Blood“ ("Прощення крові") про албанську кровну помсту також шукає відповідь на запитання, як можна перервати спіраль насильства. Стрічка режисера Джошуа Марстона (Joshua Marston) показує, що молода повоєнна генерація у Південно-Східній Європі теж не може залишатися поза відповідальністю.

У центрі арґентинсько-німецького фільму „Un Mundo Misterioso“ режисера Родріґо Морено (Rodrigo Moreno) – пара, яка от-от розлучиться. Утім, ця стрічка – чорна комедія, в якій менше йдеться про страждання від розлуки, а більше про божевілля південноамериканського повсякдення.

У німецько-турецькій стрічці „Bizim Buyuk ?aresizligimiz“ ("Наш відчай") ідеться про тридцятилітніх людей, які пережили вже не одну особисту кризу в житті. У фільмі, режисером якого є Сейфі Теоман (Seyfi Teoman) двоє чоловіків, які дружать ще з дитинства, закохуються у дівчину, яка разом з ними знімає одну квартиру. Щоправда, молоду жінку життя теж не дуже пестило.

У своїй екранізації трагедії Вільяма Шекспіра "Коріолан" режисер і актор Ральф Файнс (Ralph Fiennes) вирішив виконувати головну трагічну роль сам. Трагедія була написана 1607 року. Йдеться в ній про Коріолана, якого в Давньому Римі спершу прославляли як героя, а пізніше – спалили. У творі дуже багато політичного підтексту. Файнс екранізував цю історичну драму як трилер.

Як і тринадцять інших фільмів у конкурсі Берлінале, стрічка  "Lipstikka" британсько-ізраїльського виробництва святкуватиме в німецькій столиці свою світову прем’єру. Режисер Джонатан Саґалл (Jonathan Sagall) розповідає у фільмі історію двох палестинок, які після 15 років розлуки знову знаходять одна одну в Лондоні, щоб поговорити про минуле. Одне єдине невірне рішення перевернуло їхні життя.

2005 року американська режисерка Міранда Джулі (Miranda July) отримала «Золоту пальму» Каннського кінофестивалю. Тепер на черзі – спроба взяти трофей з Берлінале. Її стрічка "The Future" ("Майбутнє") подається з перспективи бездомного кошеняти, яке знаходить прихисток у Софі й Джейсона. У фільмі режисер не тільки озвучила кошеня, але й зіграла головну жіночу роль.

Головну роль у фільмі "Yelling to the Sky" (Волати до неба) зіграла Зое Кравітц, донька рок-музиканта Ленні Кравітца. Фільм показує циклічність насильства в одному з реґіонів Америки, де домінує чорношкіре населення. Режисер стрічки Вікторія Маговні (Victoria Mahoney) розповідає, як 17 річна Світнес О’Гара намагається перервати цю циклічність у той час, як розпадається її родина.

Новий фільм Віма Вендерса про творчість хореографа Піни Бауш (Pina Bausch) святкує на Берлінале свою світову прем’єру. Фільм у форматі 3D розповідає про всесвітньовідомий вуппертальський танцювальний театр Піни Бауш. Стрічка не бере участі у змаганні за нагороди. Вім Вендерс створив документальний фільм „Піна“ на спогад про танцівницю, з якою його пов’язували довгі роки дружби.

Його крісло в журі поруч з Ізабеллою Росселіні (яка очолює журі Берлінале) буде порожнім. Іранський режисер Джафар Панагі (Jafar Panahi) сидить у в’язниці. Щоб підтримати його, на фестивалі показують кілька фільмів його роботи, зокрема й стрічку „Офсайд“, яка 2006 року отримала «Срібного ведмедя» Берлінале. Він розповідає, що в іранському суспільстві жінки навіть у футболі мають бути поза грою.


Сабіне Пешель, Леся Юрченко, «Німецька хвиля»




RSS

Новини

Архів


Новости кино ukrfilm.com