Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Кіноклуби

Статті


Новини

17.02.2011 12:37

БЕРЛІНАЛЕ’61: Поміж життям і вічністю

more.jpg

Із сотень фільмів різноманітних фестивальних програм вигулькують, як окремі, варті уваги, острівці в кіноокеані, так і цілі материки...

Серед «материків», звісно, ретроспективи. Повна ретроспектива фільмів генального шведського режисера Інґмара Берґмана, а також добірка найзнаковіших стрічок за участи видатного німецького актора Арміна Мюллера-Шталя, що має, власне, не суто німецький, а правдивий світовий мистецький авторитет; фільмувався, зокрема, у Райнера Вернера Фасбіндера, Джіма Джармуша, Аґнєшки Голланд, Баррі Левінсона, Каста-Ґавраса, Дейвіда Кроненберґа...

Ну а серед вартих уваги окремих нових стрічок, принаймні, тих, що вдалося подивитися, зауважу на кількох (національна ідентифікація за режисерським ім’ям): угорській, російській, німецькій про Росію, іранській та британській.

Знаний британський актор Рейф Файнс дебютував екранною версією Шекспірового «Коріолана»: у п’єсі йдеться про драму полководця римської республіки, вигнанця, що пристає до ворогів, аби помстится; у фільмі ж Файнса ведеться про хисткість демократії як такої. Певне, саме для цього він і вдався до осучасненої версії давнього сюжету. В тому, безумовно, є сенс – прочитання класичного твору як винятково й підкреслено сучасного, від ідей до костюмів.

«Надер і Сімін розлучаються» іранця Асґара Фаргаді – психологічна драма розлучення, сказати б, ступаючи у Берґманів слід, що бачиться для фестивальної програми цілком символічним, а мистецьки є цілком переконливим.

На фестивалі з нетерпінням чекали прем'єри документальної стрічки німецького режисера Кіріла Туші «Ходорковський», особливо ж після викрадення комп'ютерів режисера з цифровою копією фільму та багатогодинними робочими матеріалами за тиждень до початку Берлінале. Власне, це першокласний фільм-розслідування історії опального російського олігарха, у котрого прокинулися цивілізаційні політичні амбіції стосовно Росії, що привело його 2003 року до статусу «особистого бранця Владіміра Путіна». Стосовно ж викрадення, то на прес-конференції режисер сказав, що в усій цій історії його прикро вразило інше: «Усі росіяни, з якими я спілкувався на цю тему, вважають, що до викрадення причетна російська влада. І саме це мене лякає: якою має бути недовіра громадян до власного уряду! А може, то були просто крадії, яким сподобалися мої ноутбуки Macintosh?».

Як і фільм Туші, ігрова картина російського режисера Алєксандра Зєльдовича «Мішень» демонструвалася в позаконкурсній програмі Панорама. Це, після відомого фільму Зєльдовича «Москва», другий його досвід співпраці зі знаним письменником Владіміром Сорокіним. Сюжет, мотиви, власне, цілком у стилі Сорокіна: події розгортаються в Росії 2020 року, коли китайська присутність відчувається не тільки в товарах, як нині, а вже у дублюванні усіх вказівників на магістралях китайською мовою, ну, й, відповідно, в іншому. В осерді історії такий собі Ходорковський, який став Міністром надр і природних ресурсів та повсякчас користується окулярами, через які видно, скільки в людині наразі відсотково добра і зла. Він має теорію, що всі на світі об'єкти, будь-яка речовина є або переважно сповненими добра, або зла, і пропонує видобувати для російського народу тільки «добрі», власне, корисні копалини. Хоче, як краще, а виходить, за відомим висловом, як завжди...

Угорець Бела Тарр тим часом, услід за Фрідріхом Ніцше, перебуваючи у відчаї, вчергове відспівав людство – талановито, але не так, щоби аж переконливо, в картині «Туринський кінь». Він відштовхнувся від фатальної історії з великим і трагічним філософом, котрий на схилку літ свідкував у Турині драматичну сцену побиття конюхом свого нещасного змореного коня. Це враження зрештою призвело до смерти Ніцше. Ну а Тарр вирішив оповісти справжню й не менш трагічну історію того самого конюха, після чого пообіцяв завершити з кінематографом.

Та, попри всі драми і трагедії, кінець кіносвіту, судячи з усього, дещо відкладається...

Вол.Войтенко, Берлін




RSS

Новини

Архів


Новости кино ukrfilm.com