Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Кіноклуби

Статті


Новини

17.08.2020 19:32

«Відкрита ніч. Дубль 23». Вручено нагороди й складено плани

Марія Катаєва, «Вечірній Київ» 

14 серпня на київському "Арт Причалі" урочисто оголосили переможців кінофестивалю "Відкрита ніч. Дубль 23"За перемогу у конкурсній програмі змагалося 11 короткометражних стрічок від молодих режисерів. Конкурс покликаний відкривати нові імена в українському кінематографі. 

Ґран-прі фестивалю і грошову нагороду у 100 тисяч гривень поділили між собою фільми «Шпілі-Вілі» режисер Іван Шоха та «Зловмисник» Валерій Шевченко.


Також «Зловмисник»  отримав Головний Приз в номінації ігрового кіно та нагороду за кращу операторську роботу і кращого автора (Ігор Щербак).  Це адаптація оповідання Антона Павловича Чехова. Безробітний мешканець одного з українських сіл Андрій Конотоп потрапляє до поліції – його затримали за підозрою у крадіжці проводів з електричних опор. Справа проста ізрозуміла – Конотопа взяли «на гарячому». Андрій звичайний сільський чоловік і до того ж доволі обмежена людина – він настроєний оптимістично і не розуміє серйозності справи.

«Шпілі-Вілі» нагородили дипломом фестивалю в номінації ігрового кіно та спеціальною відзнакою Журі за «Сміливий політ фантазії». Іван Шоха зняв фільм про те, як двоє підлітків потраплять у дуже безглузду ситуацію, тільки через те, що кожен із них бачить цей світ через власні рожеві окуляри. 

Головний Приз в номінації анімаційного кіно одержала стрічка «Прізвище в Кишені» режисера Степана Коваля.

Розповідає про історію засновану на реальних подіях під час Голодомору в Україні. Це історія жінки, яка здійснює відважний вчинок аби врятувати сина. Жінка долає довгий шлях від одного села до іншого, аби посадити дитину на поїзд, який прямує до іншого міста...

Нагороди за найкращу роботу художника  та  найкращу актрису (Леся Липчук) дали картині «Тумани» Анастасії Лелюк. Воєнний конфлікт та смерть батька зводить у батьківському домі двох братів. Вбита горем мати, намагається приховати від Стасіка істинну правду Боді. Все можливо було б владнати, якби не прихід за Бодьою воєнних найманців...

Приз Глядацьких Симпатій, а також спеціальну відзнаку Журі за «Найкраща сцена з домашньою консервацією» отримав «Великдень» режисера Валерія Гриша. Бабуся рідко бачиться зі своїми дітьми та внуками через те, що вони працюють та навчаються в іншому місті. Саме свято Великодня є хорошим приводом зустрітись бабусі зі своїми дітьми та онуками. Але коронавірус руйнує всі плани.

**

Михайло Іллєнко,
Президент фестивалю «Відкрита Ніч», кінорежисер


Не зважаючи на певні обмеження, «Відкрита Ніч» від цього року і надалі впроваджує нову програму - починає збирати архів фестивалю, що складатиметься з трьох розділів: фільми, інтерв’ю з авторами і віртуальний каталог «Зоряний прискорювач». Про ці нові складові - в окремій інформації, а поки що про зміни у цьогорічному фестивалі:

Відповідно до державних регламентацій, пов’язаних з карантином, нам довелося перенести дату проведення і організувати перегляд фільмів в режимі ONLINE, а також обмежити в часі звичну публічну акцію на «Арт-Причалі», локалізувавши її до процедури нагородження і перегляду фільмів–переможців.

З наступного року ми плануємо повернутися до повномасштабного свята, добре знайомого кільком поколінням українських кінематографістів.

Дякуємо нашим традиційним партнерам за підтримку українського кінофестивалю короткометражного кіно «Відкрита Ніч – дубль 23 – 2020»: Державному агентству з питань кіно України і «Райффайзен Банк»

Тепер докладніше про нову програму, що реалізується за підтримки Українського Культурного Фонду: фестиваль «Відкрита Ніч – дубль 23» починає свою ретроспективу з відстані 20-25 років. Для багатьох українських режисерів «Відкрита Ніч» була і залишається початком - перший фільм, перший фестиваль, перший приз або все це разом. Фестивальним дебютам кінця дев’яностих скоро виповниться 25 років. Цікаво побачити цю дистанцію у спогадах авторів, які вже мають не одну фестивальну нагороду поза межами України або одержали свої нагороди тут у нас вдома в глядацьких залах. Фестиваль не буде забувати і тих, хто поки що не зняв свій вимріяний фільм. Всіх цих авторів об’єднує те, що вони колись дебютували на «Відкритій Ночі». Саме тоді, коли з усіх боків лунало: «Українського кіно немає, до того ж воно дуже погане», на наш фестиваль зліталися фільми, що за законами фізики не могли існувати – не було плівки, не було грошей, а камера VHS була недосяжною мрією. Саме тоді, коли протягом року знімалися один-два повнометражні державні фільми без сподівань на прокат (без права листування з глядачем), це закинуте поле українського кіно почало проростати розкішним, відбірним, загартованим, породистим, шляхетним будяком.

Несподіванкою для багатьох було те, що ця флора була постійним представником і переможцем на міжнародних фестивалях і нагадувала Світу: українське кіно існує! Для «Відкритої Ночі» це не було несподіванкою, бо ми мали справу з цікавими фільмами. Починаючи з фестивалю 2020 року, ми будемо присвячувати цим внескам свою ретроспективну програму. Автори самі розкажуть нам про початок у своїх інтерв’ю, а ми згадаємо назви, що сьогодні існують, як тіні забутих фільмів. Там, де можливо, ми будемо пропонувати вам діалог цих дебютів з фільмами, що були зроблені і брали участь у фестивальних програмах пізніше. Автори зможуть побачити себе з дистанції в 25 років.

Давно хотілося подякувати цим людям, підтримати їх. Власне, фестиваль «Відкрита Ніч» саме так і народився, а сьогодні відкривається його нова сторінка - ретроспектива. Можна згадувати різні назви і різні імена («Зимно» Олеся Саніна; «Бійня» Тараса Томенка; «Йшов трамвай №9» Степана Коваля; «Проти сонця» Валентина Васяновича; «Трагічне кохання зрадливої Нуськи» Тараса Ткаченка; «Сімейний портрет» Марини Вроди; «Отроцтво» Дмитра Сухолиткого-Собчука; «Птахи» Микити Лиськова… А згодом вже й знайомі назви на підході: «Зупинка» Павла Острікова; «Чапля» Марії Пономарьової; «Фінгермен» Івана Шохи). Цей невеликий список - лише початок нашої ретроспективи.

Звичайно, «Відкрита Ніч» не може претендувати на повну картину українського кіно. Цього року і далі будуть згадуватися лише ті українські короткометражні фільми, що були учасниками наших фестивальних програм. Згадати є що.

Окрема частина цифрового архіву - «Зоряний прискорювач» - каталог, що буде знайомити вас з фрагментами фільмів у віртуальному просторі, в тій взаємодії, в якій вони колись народжувались, полемізували і одержували свій перший стартовий імпульс – своє прискорення для виходу на Зоряні орбіти. Ви зможете «перелітати» з фільму до фільму, від сузір’я до сугір’я, від зірки до зірки, занурюючись у простір «Відкритої Ночі».

Презентацію «Зоряного прискорювача» ONLINE заплановано на жовтень цього року з подальшим доступом до цифрового архіву фестивалю «Відкрита ніч», починаючи з 1997 року.




RSS

Новини

Архів


Новости кино ukrfilm.com