Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


26.06.2006 15:02

Ріка

Mара КарпінськаMара Карпінська

Моя бабуся все питається:
– Чому ти незаміжня?
– Навіщо? – кажу я.
– Щоб родина була.
– А родина навіщо? – сміюся я.
– Щоб любити одне одного…

ТИМ, ХТО ЗНАВ КОХАННЯ ЯК ЧЕКАННЯ.
БАБУСІ.




ПЕРЕПРАВА

В неї перехопило подих, але вона мчить вперед. Важкі торби сповільнюють її біг. Вона влітає на причал. Переповнений людьми пором щойно відчалив. Вирує вода внизу між поромом та причалом. Не роздумуючи, не зупиняючись, на ходу, вона стрімко стрибає. Її підхоплюють чиїсь руки на самому краю. Падають торби і розсипаються безпорадно яблука, котяться по порому, гепаються в воду, пливуть по річці. Повзаючи на колінах по порому, вона ловить, збирає яблука під чужими ногами. Здається, яблук набагато більше, аніж могло поміститися в торбу. Одне яблуко, не помічене нею, відкочується на самий край порому. Чоловіча рука спиняє яблуко. Дівчина сіла перевести подих. Її обличчя зосереджене і серйозне, немов вона ще й досі збирає свої яблука. Вона оглядається. Чоловік з яблуком в руці давно з усмішкою спостерігає за нею. Він вмостився на краю порому та захоплено базікає із круглолицьою підстаркуватою жінкою, господинею рябого теляти. Дівчина помічає в руці чоловіка яблуко, ловить його лукавий насмішкуватий погляд. Чоловік, як ні в чому не бувало, протягує теляті яблуко. Теля жує, прицмокує товстими губами. Чоловік його гладить та продовжує свою бесіду. Падають у воду яблука…
Пором пливе по величезній річці.

ЗУСТРІЧ

Захлинаючись, Вона йде по стежці з порожніми відрами. Він їде їй назустріч на велосипеді. Вони дивляться одне одному у вічі, наближаються, вперто не поступаючись дорогою. Він посміхається, вона супиться. В останню мить він повертає різко і невдало. Колесо наскочило на камінь. Вона спокійно йде далі. Він лежачи звільняє застряглу ногу. Дівчина віддаляється. Він дивиться їй услід. Він не бачить її посмішки. Вона не озирається.

Вона підходить до криниці. Ставить порожні відра. Крутиться барабан. Намотується ланцюг. Із чорноти криниці піднімається відро, повне води. Вода грає на сонці, сліпить очі, наче із темряви підіймається відро, наповнене світлом. Вона ставить відро на край криниці, нахиляється, зазирає. Відображення у воді колишеться, тремтить дрібно, завмирає. Виразно вималювалось його обличчя.

ВЕСІЛЛЯ

Радісний перебір дзвонів. Молодята виходять із церкви. Святково вдягнені гості посипають їх зерном та квітами. Церковні сходи ведуть прямо у воду, де похитується прикрашений стрічками та квітами човен. Молодята сідають у човен. Наречений береться за весла. Наречена посміхається і махає гостям. Квіти осипають човен, пливуть по воді. Річка стає золотою, жевріє від заходу сонця. Човен пливе назустріч сонцю.

Сутінки. Човен стоїть посеред річки. Наречений та наречена дивляться одне на одного. Наречений кидає весла. Човен повільно обертається в повільному вирі. Наречений, схилившись на коліна, цілує білу туфельку нареченої, повільно знімає її, кидає в воду. Падає у воду друга туфля. Наречена звішує ноги за борт, бовтає ними. Несподівано вистрибує з човна. Вставши на самій воді, здивовано сміється та біжить озираючись. Наречений здоганяє її по воді. Відблиски вогнів пливуть по річці. Десь на темному березі лунає музика. У темряві бігають люди, граючись із смолоскипами. Молодята стоять посеред мерехтливої річки, цілуються.

ВІЙНА

Колишня наречена, тепер уже жінка, пере білизну на березі річки. Вона вагітна, рухи її вайлуваті. Біле простирадло б'ється об камінь. На воді з'являються чорні плями. Чорніє простирадло. Пропливає мертва риба догори животом. Вся вода стає чорною. Забувши про білизну, жінка метнулася до дому на березі. Білі простирадла пливуть чорною річкою.

ПРОВОДИ

Чоловік сидить за столом і їсть суп. Жінка мовчки стоїть і дивиться на нього. Він скінчив їсти. Вона наливає чарку йому і собі, сідає поруч. Він випиває залпом. Вона бере його ложку, механічно обтирає її фартухом, не зводячи очей з чоловіка. На порозі він поцілував її в живіт і в чоло. Завдав мішок на плече і пішов. Вона кинулась навздогін. Він озирнувся і вона простягнула йому забуту ложку. Він поривчасто обняв жінку, засунув ложку в кишеню. Пішов не озираючись. Її великі сухі очі проводжали цятку, що зникала за горизонтом в диму. Пішов дощ. Вона стояла і мокла в багнюці під дощем, дивлячись вдалечінь.

ТИЛ

Чорна річка несла залишки колишнього благополуччя: уламки меблів, дитячі іграшки, черевики та капелюхи, що плили по каламутних хвилях. Жінки молоді і старі баграми виловлюють із води предмети. Брудний одяг виварюється у величезних чанах, сохне на мотузках над багаттям. Вогнів вздовж берега безліч. Сновигають жінки: хтось несе відрами воду, хтось мішає палицею у чані. Жінка витягнула з води маленький гумовий м'ячик; весело підкидає та ловить його. Живіт її роздувся. Собака стрибає за м'ячем, намагаючись його спіймати. Під'їхала підвода з хлібом та поштою. Всі залишили роботу. Побігла з усіма і жінка. В юрбі роздавали буханки хліба. Жінка ледве протиснулася до підводи і смикнула за рукав старого листоношу, що сидів на підводі. Подивившись на неї, він пошукав у сумці і протягнув конвертик. Жінка намагалася прочитати лист, але її штовхали з усіх сторін. Вона опинилась в самому натовпі. Кінь, запряжений у підводу, схарапудився. Чийсь лікоть стусонув жінку в живіт. Вона зойкнула, зронила лист і впала. Чиїсь ноги втоптали конвертик в багно. Обличчя жінки скривилось від болю.

ДИТИНА

Жінка сповиває дитину, ніжно співає колискову. Співаючи бере дитину на руки, колисаючи виносить на подвір'я. Декілька бабів в чорному з жахом спостерігають за жінкою. Вона обережно кладе мертву дитину в труну. Закриває кришку. Забиває цвяхи. Ніжно співає колискову.

Жінка проводжає поглядом маленьку труну, яку несе ріка. Обличчя її ледь спокійне. Чорне волосся стало біліше снігу.

ЗИМА

Жінка збиває бурульки з даху і кладе в казанок. Заходить в дім. Ставить казанок у піч. Підкидує дрова. Дістає із шафи вузлик, сідає біля печі. Дістає із вузлика повзунки, кидає у вогонь. Гріє обмерзлі руки. Кипить вода в казанку. Жінка кидає в окріп жменю зерна. Кілька зерен кладе в рот. Повільно жує і дивиться в огонь.

Сніг виграє на сонці. Жінка лопатою відкидає сніг. Відчиняє хвіртку, прокладає стежку в поле. Сніг лежить до горизонту. Жінка розчищає засніжене поле.

ВЕСНА

Потурбована масна земля сиплеться грудками. Жінка копає город. Жінка коле дрова. Жінка білить стіни хати і стовбури дерев. Вона ні хвилини не сидить на місці. Вона ніби знайшла утіху в роботі. Вона не постаріла, сивина схована під хустиною. Вона витирає піт з чола, прикрившись рукою, дивиться на пташок у небі. Очі її блищать. Вона оживає разом із землею.

Жінка з кошиком випраної білизни стоїть на березі річки. Вона дивиться в воду. Зграйка малька грає між каміння. Її рука із каблучкою занурюється в воду. Жінка повертає руку, ніби намагається зупинити потік.

ГІСТЬ

На розтягнутих у дворі мотузках білі ряди простирадл. Жінка розправляє мокре простирадло, вставши на ослін, кріпить край. Здіймається вітер, ворушить білизну. Вітер сильнішає, білизна хлопає. Жінка повертає голову і бачить, як той, кого ще не видно, наближається, розсовуючи простирадла. Вона повільно спускається з ослона і йде назустріч незримому гостю. Вона відсовує простирадло, але нікого нема. Шалено відсмикнувши останнє простирадло, жінка завмирає. Вилупивши на неї вологі очі, стоїть теля і жує кінець простирадла. Жінка кидається до теляти, б'є його по боку. Висмикує простирадло з товстих губ. Теля не думає відпускати. Жінка смикнула сильніше. Простирадло тріснуло. Жінка випадково кинула погляд за тин. Посеред поля на боці лежала мертва корова. Хижі птахи кружляли над нею. Жінка сіла на землю і заридала гірко, захлинаючись над розідраним простирадлом. Теля підійшло до неї і почало старанно жувати край її сукні.

РАНОК

Туман над водою. Жінка сидить на березі і дивиться в далечінь. Світає. Жінка тремтить, кутається в кофту, ховає пальці в рукава. Встає, йде задумливо геть від ріки. За її спиною спадає вранішній туман. Вона йде далі. На протилежному березі з'являється вантажівка. Пригальмовує. Із кузова вистрибує людина, прощається з водієм. Вантажівка зникає. Людина залишається на безлюдному березі. Жінка не бачить людину за своєю спиною. Людина на протилежному березі щось кричить жінці. Вона не чує його і йде все далі. Людина у військовій формі заходить у воду. Жінка зупиняється різко та озирається. Перші промені сонця торкнулися води.

РІКА ТЕЧЕ



26.12.2003 13:35

Останній забій

30.07.2003 12:30

Вухо

Архів


Новости кино ukrfilm.com