Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Зйомки

19.09.2005 17:05

"Світлячки"

Наталя Конончук

"Світлячки" (Україна, 2005); сценарист і режисер: Надія Кошман; оператор: Олександр Кришталович; звукорежисер: Андрій Рижов; художник: Юлій Тихонов; актори: Любов Кубюк, Ірена Кручина, Мирослав Білоногий, Лілія Нагорна, Руслан Сокольник, Наталя Конончук, Марк Білорусець. Виробництво: студія "Кінематографіст".

На початку вересня завершено фільмування короткометражної ігрової стрічки "Світлячки", що її виробництво здійснює київська студія "Кінематографіст" державним коштом. Картину знято в цифровому форматі. У жовтні робота має бути повністю завершена.

Передісторія зйомок така. 2003 року режисер і сценарист, випускниця КНУТКіТу ім. І. Карпенка-Карого (катедра телережисури, майстерня Віктора Кісіна) Надія Кошман написала сценарій "Світлячки". 2004-го ця робота отримала приз Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв “Коронація слова”. Після цієї нагороди керівництво студії "Кінематографіст" зацікавилося твором і запропонувало Надії Кошман позмагатися за державне фінансування, взявши участь у конкурсі сценаріїв короткометражних молодіжних фільмів "Коротке оповідання про...", що його саме тоді проводило Міністерство культури і туризму. 2005 року сценарій став одним із переможців цього конкурсу й отримав кошти для зйомок. "На державні гроші знімати можна, – ділиться досвідом Надія Кошман. – Але якщо підібрати відповідну групу однодумців, які працюють не за них (бо вони тут, звичайно, дуже невеликі), а за ідею, за чесне слово".

"Світлячки" – історія зустрічі двох дітей, міського хлопчика Серьожки, якого батьки привозять до бабусі в село, та сільської дівчинки Каті, яка живе по сусідству.

"Це фільм про інше життя, – розповідає режисер. – Люди часто думають, мовляв, ось якби в мене було інше життя, якби все десь-колись склалося інакше, то я був би іншою людиною, досяг би певних висот... Десь-колись – це якби я в інших батьків народився, чи не в тому селі, не в тому місті, не в тій країні абощо. Кожен із героїв "Світлячків" мріє про щось таке інше. Ця картина – і про дитинство... Про те, що дорослі, коли виростають, забувають, яка має бути точка відліку, яке воно, оте інше життя. Адже дитинство, по суті, і є цим іншим. Від великого сонця в дитинстві нам у дорослому житті залишаються хіба його краплі – світлячки. Діти єдині знають, яке воно. Їм відомо, як треба одне одного любити, як одне про одного дбати. Утім, це не про любов між дітьми, а саме про інше життя.

Щодо стилістики, то ми хотіли зробити, так би мовити, просте кіно. Зображальну частину вигадували разом з оператором. Тому деякі кадрики, їхня композиція, нагадують старі фотографії, які є майже в кожного з нас удома. По суті, фактично всі ми в Києві – вихідці із села, в усіх там є родичі. І всі маємо такі фотокартки – бабуся, діти на тлі хати... І ще ми хотіли, щоб світ був такий, як у дитинстві. Ми ж не пам’ятаємо всього великого світу, пригадується тільки якась пляма світла на траві, якесь дзеркало – більше, ніж ми, – а ми в ньому дуже маленькі. Взагалі принцип такий: чого діти не бачать, того не існує. Якщо Серьожці видно тільки ноги бабусині, руки та шматок фартуха, то саме це і є бабуся. Багато кадрів обрізано саме таким чином – як діти бачать зі свого невеличкого зросту.

Існує в картині один кадр, який вийшов у нас майже випадково... Він, як на мене, є ескізом настрою, стану всього фільму. Це момент із дзеркалом, що в ньому відображені бабуся, яка розчісує волосся, і хлопчик, який лежить у ліжку. Дзеркало не вміщувалося в кадр, його довелося розвернути іншим боком, а потім залити світлом . Те, що вийшло, було дуже несподіваним. Сліпуче сонце, в дуже теплій гамі... І оце дзеркало, засиджене мухами, десь у своїй глибині відображає цю маленьку людину, в такій теплій атмосфері, ніби в меду..."



Зйомки

Архів


Новости кино ukrfilm.com