Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Corpsfiles132 блог скачать приложение такси.
http://gruztaxi.org/ грузовое такси ника транс доступные грузоперевозки.

Зйомки

22.03.2006 19:02

Фільмується "Маленьке життя"

21 березня в столичному Домі кіна відбулася презентація кінопроекту Олександра Жовни "Маленьке життя" – короткометражного ігрового фільму, що фільмується коштом Групи компаній "ФОКСТРОТ" і Міністерства культури і туризму України.

Цей кінопроект має стати режисерським дебютом письменника Олександра Жовни, який вже має доробок у кіні як сценарист.

Олександр Жовна народився в місті Новомиргород, що на Кіровоградщині, 1960 року. Лавреат кількох літературних премій , зокрема на Всеукраїнському конкурсі романів і кіносценаріїв "Коронація слова" 2000 року отримав диплом за кіносценарій "Дорога", 2001 року – за сценарій "Експеримент", 2003 року – за сценарій "Вдовушка". За його творами знято три повнометражні художні стрічки: "Партитура на могильному камені" (1996, режисер Ярослав Лупій, сценарист Олександр Жовна), "Ніч світла" (2004, режисер Роман Балаян, сценаристи Рустам Ібраґімбеков і Роман Балаян), "Секонд-генд" (2005, режисер Ярослав Лупій, сценарист Олександр Жовна).

Оператор картини "Маленьке життя" – Сергій Колбінєв ("Формула екстазу" (1993, режисер Ігор Козлов-Петровський), "Чортів п'яниця" (1991, режисер Юрій Манусов), "На полі крови" (2001, режисер Ярослав Лупій), "Секонд-генд" (2005, Ярослав Лупій) та інші). Фільмується картина на Одеській кіностудії. Загальний бюджет проекту – 600 тисяч гривень, планований хронометраж – 30 хвилин. Знімається картина на 35 мм кіноплівку.

Перший етап натурних зйомок вже відбувся у місті Новомиргород. Головну роль виконує місцевий другокласник Кирилко Сосніцький. В інших ролях задіяні актори одеських та київських театрів.

Ще наприкінці 90-х "Маленьке життя" перемогло у конкурсі кіносценаріїв Міністерства культури України. Реалізація ж проекту розпочалася в березні 2006-го, після того, як до нього долучилася Група компаній "ФОКСТРОТ".

"Сценарій "Маленьке життя" розповідає про світлі, незатьмарені дитячі душі, які здатні на самопожертву задля того, аби врятувати життя ближнього. Оповідаючи про схимницьке життя в православному монастирі, про чистоту прагнень і високі вчинки, про нетлінність добра і силу віри, фільм має облагородити серця живі і розбудити сплячі. Надто ж в обставинах суворої дійсності" (з прес-релізу проекту).

Група компаній "ФОКСТРОТ" вже протягом тривалого часу всіляко підтримує різні мистецькі проекти. Зокрема, за сприяння "ФОКСТРОТУ" вийшов альбом-каталог "Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен", яким компанія мала честь представляти Україну на 50-річчі членства нашої держави в ЮНЕСКО. Вже цього року за сприяння ГК "ФОКСТРОТ" вийшов друком каталог київського художника Владислава Шерешевського. Щодо співпраці з кінематографом, то вже два роки поспіль Група компаній "ФОКСТРОТ" є офіційним партнером української сторони на Ялтинському міжнародному телекінофорумі "Разом".

"Маленьке життя"

(короткий виклад сценарію)

Півтора століття тому в загубленому серед лісів хуторі, в хаті на нетопленій печі лежав хлопчик, якого звали Пилипком. Він лежав, згорнувшись калачиком, притиснувшись спиною до маминого живота, вже другий день. Сьогодні, прокинувшись, Пилипок відчув, що мамине тіло стало холодним. Мама не рухалась і не стогнала. Рука її, що обіймала Пилипка, теж була холодною. Пилипок хотів було ворухнутись, але рука була такою важкою, що він не зміг навіть зрушитись і продовжував лежати.

Вже більше тижня мела хуртовина, і невеличкий хутір, в якому залишилося живими менше половини людей, майже зник під снігом. На хуторі панував голод...

Через кілька днів до хати зайшов сусід, дядько Силантій, і забрав Пилипка в свою хату, де теж голодували, але ще жили. Пилипок плакав і просився до мами. А потім, вибравши момент, коли старого Силантія не було дома, пішов шукати маму. Він забрів у засніжений ліс (часом мама ходила туди збирати жолуді), але мами там не було. Вечоріло. Стомившись, Пилипок сів на сніг і почав засинати. Йому снилося літо і мама. Проходячи лісом, двоє монахів знайшли Пилипка, який уже почав замерзати, і забрали його з собою.

Так Пилипок став маленьким ченцем у монастирі. Жив у келії з двома монахами, Михайлом та Афанасієм, які виявились іконописцями. Монахи полюбили маленького сироту і стали йому за братів. Пилипок допомагав їм розмішувати фарби й мити щітки, а одного разу спробував щось намалювати й сам. Виявилося, що в хлопчика неабиякі здібності.

Якось на подвір'я монастиря заїхали сани, запряжені парою білих коней. У санях сидів багато одягнений світський чоловік, з ним – дівчинка. У неї були голубі очі і біла свитка. Але обличчя її було сумним. Скоро стало відомо, що чоловік і дівчинка – іноземці; поверталися додому, в свою країну, але дівчинка захворіла в дорозі, і її тато, лікар, вирішив на кілька днів залишитися в монастирі, доки дівчинка не одужає.

Увечері Пилипок запитав монахів: "Кому слід молитися, щоб одужати?". І дізнався, що то образ великомученика Пантелеймона. Однак такого образу в келії не виявилось. Не було його і за вікном келії, де оселилися батько з дівчинкою.

Якось уночі, коли в монастирі всі заснули, Пилипок примостився біля вікна, осяяного місячним світлом, узяв дощечку і став малювати.

За вікном світало, коли Пилипок відклав пензля. З дощечки на нього дивився святий Пантелеймон.

Таємно від усіх щоночі Пилипок брав ту дощечку і, не звертаючи уваги на мороз та холод, ішов до вікна келії, за яким у ліжку лежала хвора дівчинка. Він ставав навшпиньки, роздмухував на замерзлому склі світлу пляму, прикладав до неї свою ікону і просив святого Пантелеймона, щоб той допоміг дівчинці одужати. Так повторювалося кілька ночей. Одного разу, коли Пилипок стояв біля вікна, дівчинка раптом відкрила очі і поглянула на нього. Вона посміхнулась і знову заснула. Пилипок був щасливий: дівчинка одужувала.

Вночі пішов мокрий сніг, але незважаючи на це Пилипок знову стояв біля її віконця, притискуючи до нього маленьку ікону. Цього разу дівчинка знову відкрила очі і довго посміхаючись, дивилася на вікно. Але після цієї ночі хлопчик захворів і зліг.

Наступного ранку на подвір'ї монастиря стояли сани, запряжені парою білих коней. Дівчинка сиділа на санях і дивилася навколо широко відкритими очима. Тепер вони не були такими байдужими і сумними, а світилися радістю, цікавістю і, здається, були ще більш голубими.

Сани від'їхали за ворота монастиря, де перед ними пролягала біла дорога, осяяна зимовим сонцем.

Пилипок марив два дні, кликав маму. А на третій день його не стало.

Поховали хлопчика на горі, де було монастирське кладовище.

Відтоді минуло немало років. Одного погожого дня у двір знову заїхав екіпаж, у якому сиділи літній чоловік і молода пані. Вже зовсім постарілий і хворий монах Михайло, угледівши їх у вікно, зняв зі стіни маленьку ікону і вийшов на подвір'я. Він підійшов до екіпажу, біля якого стояла молода пані, вклонився їй і простяг маленьку дощечку. Дівчина взяла її і посміхнулася до Михайла. Вона розглядала іконку і усміхалася. Потім задумалася надовго, ніби щось пригадуючи. Далі про щось запитала батька, той підійшов до Михайла і ламаною мовою переклав те, про що хотіла дізнатися молода пані. Очі Михайла просяяли і заблищали. Він повернувся до дівчини з голубими очима і мовив тремтячим голосом: "Хлопчика того більше немає. Він помер. Господь покликав його до себе. А це його образок. Він сам його намалював".

Батько заговорив до дівчини по-своєму. Вона дивилася на дощечку і її ясні голубі очі стали сумними, як багато років тому. Старий витяг з кишені розшитий гаманець і простяг його Михайлові, показуючи на ікону. Михайло захитав головою і відмовився від платні, сказавши, що він дарує образок для пані на пам'ять про того хлопчика. Іноземець знову заговорив щось до доньки, і дівчина притисла дощечку до грудей. Старий Михайло перехрестив її і, повернувшись, побрів до своєї келії...




Зйомки

Архів


Новости кино ukrfilm.com