05.09.2006 18:06

„Людина з кіноапаратом” та „Подорожні”

17 вересня у програмі два українські фільми: „Подорожні”, переможець Каннського фестивалю 2005 року, та класична стрічка Дзиґи Вертова „Людина з кіноапаратом”

Отже, в АРҐУМЕНТІ-КІНО демонструватимуться дві каритини, що принесли абсолютну світову славу українському кінематографу. Обидві належать до того виду кіна, що його називають документальним, або ж неігровим. І, з одного боку, – це буде кіноісторія, тобто картина класична. Вона справила надзвичайний вплив на розвиток світової кінодокументалістики, та й не тільки. Це „Людина з кіноапаратом” Дзиґи Вертова. Фільм створено 1929 року, і він протягом останнього півстоліття не покидає чільних рядків в опитуваннях кіноекспертів з приводу – „а що ж найкращого зафільмовано у світовій документалістиці за всі її часи?”. З іншого ж боку, у нашій програмі сучасна документальна стрічка – дипломна короткометражка Ігора Стрембіцького „Подорожні”. Саме вона минулого року принесла Україні заповітну нагороду Каннського фестивалю – „Золоту пальму”.

В монографічній „Історії українського кінематографа” Любомира Госейка, яка вийшла торік у книжковому видавництві KINO-KOЛО, про архітектоніку „Людини з кіноапаратом” Дзиґи Вертова сказано так: „У цьому експериментальному фільмі, близькому до „автоматичного писання”, перетинаються і розходяться чотири провідні лінії: оператор у пошуках зображень; повсякденне життя громадянина; монтажерка, прикута до свого монтажного столу і глядач, який дивиться на екран”. І далі: „Вертов намагається фактично зробити з цього фільму щось на кшталт мітології кіна”. Ну що ж, йому це вдається...

До речі, у літньому (30) числі часопису KINO-KOЛО видрукувано аналітичні статті про „Подорожніх” („Кінематографічна подорож” Стефана Рака), а також про ретроспективу фільмів „Довкола Дзиґи Вертова”, демонстровану на цьогорічному Українському міжнародному фестивалі документальних фільмів „Контакт” („Миттєвістю завоювати вічність...” Георгія Черкова).