11.10.2006 18:44
Пітер Селлерс – людина без обличчя
Пітер Селлерс був одним із тих британських акторів, що не тільки стали світовими зірками, але й дарували кінематографу власний погляд на світ. За специфікою свого обдаровання Пітер Селлерс був неповторним пародистом і чудовим імітатором. Такий талант міг згодитися на естраді, і спочатку Селлерс проявив себе як естрадний комік. Згодом актор працював на радіо, дублював та озвучував фільми. Перші ролі Селлерса в кіні також були комедійними. Зокрема, він зіграв у картині „Вбивці леді”, що стала взірцем гумору по-англійськи.
Загалом Пітер Селлерс прославився у часи „холодної війни”, коли страх перед ядерною загрозою став нав’язливою ідеєю людства. Втім, такі коміки як Селлерс зуміли звести переляк до низки веселих ґеґів , як от у картині „Ревіння миші”, де актор зіграв одразу три ролі. „Ревіння миші” є однією з перших голлівудських картин Пітера Селлерса. Злет його кар’єри в Америці пов’язаний з участю актора у картинах Стенлі Кубріка. 1962 року виходить на екрани „Лоліта”, де Селлерс зіграв драматурга Куїлті – спокусника Лоліти. За версією актора, Куїлті – людина з кількома обличчями. І саме ця невловимість, уміння маскуватись і є однією зі складових драматизму в картині Кубріка. Водночас Пітер Селлерс зіграв майже самого себе – людину з багатьма личинами, за якими відсутнє власне обличчя. Актор казав: „Коли мене просять зіграти самого себе, я не можу цього зробити. Я не знаю, хто я”.
І саме здатність до перевтілення привертала до Селлерса режисерів. Будучи досить амбітним, актор намагався грати серйозні драматичні ролі, та чи не щоразу зазнавав творчої невдачі. Він був народжений для комедії. Однією з них стала славетна „Рожева пантера” режисера та сценариста Блейка Едвардса. Інспектор Клузо у виконанні Селлерса став своєрідною візитівкою актора. Недоумкуватість персонажа створювала для Селлерса парадоксальну можливість проявити не тільки свій комедійний, але й драматичний талант.
„Рожева пантера” мала великий прокатний успіх і кілька сиквелів, продовжень. Але акторові доводилось тут бути чи не винятково ексцентриком. Зрештою, роль інспектора Клузо довела до краю його талант імпровізації. Проте за зовнішніми ефектами губилося щось важливе і Пітер Селлерс це відчував.
Усю кар’єру актора оминали серйозні кінематографічні нагороди. Він найчастіше брався за висобюджетні, проте малохудожні картини. Один із винятків – стрічка Гела Ешбі „Перебуваючи там”. До речі, Селлерс був одним з ініціаторів постановки – після ознайомлення з однойменною книгою Джеррі Косінскі.
Герой Пітера Селлерса – розумово відсталий садівник, який усе життя провів у домі багатія, доглядаючи його сад і переглядаючи телепрограми. По смерті старого, садівника викидають на вулицю. Відгороджений від суспільства, позбавлений звичайних людський пристрастей, він випадково потрапляє у світ високої політики, де стає радником президента США.
Ця роль дуже несподівана для Пітера Селлерса. Актор відмовляється від шаржування та ексцентрики. Обличчя його героя – ніби застигла посмертна маска і це вже не людина, а якийсь ідол. Тут Пітер Селлерс знову грає людину без обличчя, цього разу являючи світові лице, майже позбавлене міміки.
„Доктор Стрейнджлав” – другий за рахунком фільм Стенлі Кубріка, у якому знявся Пітер Селлерс. В актора, як уже було сказано, три різні ролі, й вони уповні виявляють талант Селлерса, його магічну здатність до перевтілення. Водночас три ролі, виконані одним актором – частина світу Стенлі Кубріка, де радикальне розщеплення було неодмінною умовою існування в сучасному світі. Як і в „Лоліті”, Кубрік показав сучасну людину істотою з багатьма обличчями, істотою, яка вже не може звести своє існування до якогось одного знаменника. І Пітер Селлерс став ідеальним інструментом для ілюстрації цієї ідеї.
