22.11.2006 13:22
Трумен Капоте: «Я вийшов через парадні двері»
Американський письменник Трумен Капоте прожив бурхливе життя знаменитого літератора, світського улюбленця та відкривача нових літературних жанрів. Його ліричне літературне обдаровання проявилося рано – перший роман «Інші голоси, інші кімнати» письменник надрукував у двадцять чотири роки. Цей твір зробив Капоте знаменитим. А природна чарівність письменника відкрила перед ним багато дверей. У тому числі і в Голлівуд. Капоте запрошують писати сценарії, екранізовують його романи. Один з найзнаменитіших – «Сніданок з Тіффані», що він був зафільмований 1961 року. Головну роль тут виконала Одрі Гепберн, а режисером став Блейк Едвардс. «Сніданок у Тіффані» майстерно передав атмосферу світських вечірок, які так любив Капоте. Водночас головна героїня фільму – Голлі Галайтлі, – за свідченнями біографів, є досить влучним портретом самого письменника. Той також проголошував свободу найважливішою цінністю для себе і так само не хотів коритись світським умовностям... Водночас Капоте був досить марнославною людиною. Він, як і його героїня Голлі Галайтлі, шукав визнання у багатих і знаменитих. Капоте любив та умів шокувати. Він звик бути в центрі уваги. І часто для цього не гребував засобами. Випадково чи ні, але найбільшу увагу письменник привернув до себе після опублікування документального роману «Звичайне убивство». Це сталось 1966 року. Трумен Капоте взявся за, здавалося, далеку від його уподобань тему: вбивство родини фермера. Уславлений лірик перетворився на репортера.
«Звичайне вбивство» змінило долю Капоте. Детальне відтворення життя убитої родини Клатерів та їхніх убивць зробило з письменника істоту, близьку до бога. У його руках раптом опинилися життя двох людей.
«Звичайне вбивство» було екранізоване Річардом Бруксом 1967 року. У двогодинній версії подій не знайдемо чимало подробиць та сюжетних ліній роману. Втім, сам письменник казав, що на зйомках пережив ефект дежавю: йому здавалося, що перед ним постали тіні страчених убивць. А один із засуджених – Перрі Сміт – нагадував письменнику його самого. Про нього Капоте казав: «Мені здавалося, що ми зростали в одному домі. Тільки я вийшов через парадні двері, а він через чорний хід».
