09.03.2012 16:04
«Клуб самогубців», Роберто Сантьяґо
У програмі вночі з 11 на 12 березня о 01:05 демонструватиметься «Клуб самогубців»/ El club de los suicidas (2007, Іспанія) – «чорна» комедія іспанського кінорежисера Роберто Сантьяґо.
І комедія справді «чорна», про що засвідчує сама її назва. Кожен із героїв цього фільму з різних причин хоче покінчити зі своїм життям, та нікому не вистачає духу. Групова психотерапія не може розвіяти їхнього суїцидального потягу. Лишається організуватися у відповідний клуб, аби вирішити свої не так життєві, як,сказати б, смертельні проблеми.
Чому людей переймає відчай, і вони прагнуть розпрощатися із земним життям? Роберто Сантьяґо, сучасний іспанський режисер-комедіограф, що він також прилучився й до написання сценарію цієї стрічки, збирає компанію цілком зрозумілих персонажів як для такого сюжету.
Наприклад, товстий – його не хочуть брати на роботу, з ним не бажають одружуватися, а секс для нього можливий лишень за гроші. Інший – запеклий гравець на ті самі проклятущі гроші: старий та відомий гріх, лишень нові часи примножують спокуси – оминаючи карти, до гри на перегонах, бінґо і гральних автоматів додалася лотерея «Євромільйон» та інтернет-казино. Ну а від когось просто пішла дружина – не довго думаючи, під час медового місяця, та ще й до брата нещасного. Звісно, після цього всі до одного люди видаються паскудами…
Поіронізувавши над груповою психотерапією, що вона лиш утверджує суїцидальників у своєму смертельному виборі, автори фільму підсовують героям стрічки відоме оповідання Роберта Стівенсона «Клуб самогубців», змушуючи їх повторити подібний макабричний досвід – комусь випаде карта вбивці, а комусь – жертви; на все про все – один тиждень, і мрії збуваються.
Та персонажі знайомляться ближче, поміж ними виникають стосунки й навіть серйозні, як для чорної комедії, світоглядні суперечки – наприклад, чи можна вважати ну хоча б Анджеліну Джолі – на тлі тотального паскудства – у всіх розуміннях гарною людиною?
А найкардинальніші корективи до смертельних планів, як не важко здогадатися, вносить, безумовно, кохання. І всю цю історію, що її автори в титрах, не довго думаючи, базують на згаданому оповіданні Стівенсона, актори розігрують, за влучним висловом одного з іспанських кінокритиків, нехай і не надто переконливо, зате наївно і від душі, ніби на кінодворі далекі й добрі вісімдесяті.
Також у програмі демонструватиметься спеціальний сюжет, у якому «Клуб самогубців» розглядатиметься в контексті особливих традицій іспанської комедії – від Луїса Бунюеля до Педро Альмодовара й Алекса де ла Іґлесіа…
