23.06.2006 11:39
ЧОМУ?
KINO-KOЛО і Британська Рада в Україні випустили у світ український переклад надзвичайно цікавого документу, що має назву "Краща картина. Огляд британської кінополітики". Пропонуємо передмову до цього видання... Власне, дещо про те, чому KINO-KOЛО вважає за вкрай потрібне взяти участь у поширенні в Україні документа, який стосується, здавалося б, винятково британської кінематографії, подолання проблем і, зрештою, подальшого розвою британської кіноіндустрії.
Отже, чому?
Передусім тому, що KINO-KOЛО від своїх початків – другої половини 1990-х – було незалежною ініціативою, покликаною сприяти постанню новітнього вітчизняного кінематографа. І будь-який та будь-чий досвід, що міг би, з нашого погляду, придатися на цьому шляху, KINO-KOЛО послідовно й безупинно аналізувало й поширювало в українському кіносередовищі через усі свої проекти.
По-друге, під обкладинкою видання, яке ви тримаєте в руках, уміщено документ, котрий – після його опублікування 1998 року – став керівництвом до дії і, зрештою, спричинився до очевидного поступу британського кіна, яке на сьогодні є одним із найцікавіших у мистецькому сенсі, а острівна кіноіндустрія – однією з найпотужніших у Європі.
По-третє, орієнтація української кінематографії на успішний європейський досвід, на наше переконання, є безальтернативною. Зважаймо на те, що вітчизняний кіноринок – у всіх його чинниках, можливих і належних вимірах – перебуває і надалі перебуватиме в лещатах двох надпотужних кіноіндустрій – американської та російської. Наш єдиний шлях – орієнтуватися на „серединний досвід”, котрий, так чи так, є саме європейським, а один із його найяскравіших і найуспішніших випадків, – власне, британський.
По-четверте, й на цьому наголошуємо особливо, – пропонований для ознайомлення британський кінодокумент/план дій є прикладом системного підходу до проблеми модернізації національної кінематографії на всіх без винятку її щаблях. Досі вчинені в Україні дії на цьому шляху, на жаль, не випадає назвати такими й наближено. Тому британський досвід може придатися передусім як дороговказ системних – осмислених і послідовних – заходів у царині очікуваних українських кінореформ. (Ми свідомо не вилучили з тексту жодної позиції, навіть таких, здавалося б, суто локальних службових речей, як списки відповідних виконавчих комісій – задля привернення уваги до повного спектра залучених до справи фахівців; це видалося нам послідовно важливим).
По-п’яте, ще і ще раз хочемо звернути увагу й наголосити, що шанс постання повноцінної національної кіноіндустрії принципово й головно залежить від грамотної державної політики на означеному напрямку – системної і наступальної. Зважаймо на реальність нашої ситуації та нашого шляху – внаслідок відомих історичних та інших чинників українська кінематографія має спинатися на ноги у вкрай несприятливих для цього обставинах – в умовинах абсолютної іноземної домінації на кіноринку. Зрештою, нерозуміння й нехтування з боку державців важливости формування повноцінної вітчизняної кінематографії є одним із найсерйозніших ризиків у сфері національної безпеки країни, недалекоглядним відкиданням потенційно надпотужного інтеґрального чинника української нації.
Насамкінець, KINO-KOЛО бере на себе сміливість висловити глибоку вдячність Британській Раді від імени всієї української кіноспільноти за ініціативу поширення на наших теренах цього документа. А отже – за розуміння глибини українських кінопроблем і посильну допомогу в їх подоланні. Ширше такий крок можна розглядати як вияв правдивого розгортання європейської культурницької політики на українському напрямку.
Британці доклали максимальних зусиль до модернізації власної кіноіндустрії, люб’язно поділилися своїм досвідом. Тепер справа українців – скористатися ним належно...
