Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця

Новини

Арґумент-Кіно

Енциклопедія

Іван-Дурень/Иван-Дурак

horisontal frame

Режисери: Алєксандр Дулєрайн, Сєрґєй Коряґін
Сценаристи: Алєксандр Дулєрайн, Інна Колосова, Сєрґєй Коряґін
Актори: Сєрґєй Коряґін, Інна Колосова, Боріс Юхананов, Олєґ Хайбуллін, Ґлєб Алєйніков, Ніна Русланова
Країна-виробник: Росія 
Кіностудія: Август 2000
Рік: 2001
Час: 90 хв.
Формат: кольоровий 

“Іван-дурень” – це перший вихід (якщо не враховувати кострубатого римейку сталінських “Трактористів”) на помітний рівень кінобізнесу тієї групи російських кіноінтелектуалів, що звалася паралельниками. Ці імена давно і добре знайомі прихильникам пострадянскього марґінесу. Юхананов, Алєйніков, Дулєрайн, Столповська, Колосова – все це досить яскраві представники того “чорнушного” способу візуального мислення, що в різні роки втілювався в екранних або сценічних формах. Боріс Юхананов з його “Майстернею індивідуальної режисури” тут безумовний лідер. Досить тривалий час, до речі, він провів і в Києві, експериментуючи з відвідувачами театральної студії “Дах”. Він уміє провокувати скандали, висувати найнесподіваніші ідеї і захоплювати ними оточуючих. Утілення ж тих прожектів, як правило, не витримує ніякої критики, проте завше набуває неабиякого розголосу. Хоча “Івана-дурня” до невдач не занесеш. Фільм зроблено, як то кажуть, по-дорослому – з притягненням спонсорів і великих кіновиробників, з потужною рекламною кампанією (банери зі слоґаном “Иван-дурак”. Российская “Матрица” висіли по всій Москві). При різному ставленні до колишніх паралельників, за них не можна не порадіти – ентузіасти, що знімали копійчані обшарпані короткометражки, нарешті пробилися до світу професіоналів, отримали адекватну і вистраждану реалізацію.

Що ж до власне стрічки, то з усіх її жанрових визначень найточнішим здається саме комікс (в будь-якому разі не можна погодитися з язикатим Юханановим, що розводиться про гіпотетичний “треш-аванґард”). Іван-дурень (Сєрґєй Коряґін) мчить на джипі до своєї малої батьківщини – містечка Запрєдєльноє, котре перебуває, як виявляється згодом, під владою зловісного доктора Страуса (Боріс Юхананов). Втім, місія Івана – звільнити з пазурів Страуса дівчину (Інна Колосова), котра є ні чим іншим, як душею російського народу. Щоб полегшити йому це завдання, сектанти на чолі з панотцем Вікентієм (Олєґ Хайбулін) збираються вчинити колективний акт самогубства, підірвавши себе. Віртуальні й реальні змагання завершуються гепі-ендом. Іван рятує сплячу красуню, його своєю чергою рятує рідний батько – іншопланетянин (толові шашки згодом виявляться безпечними петардами). Єдиний, хто програє – доктор Страус: катюзі по заслузі.

Згадуючи все це дійство, ловиш себе на думці, що, можливо, ввечері, коли було б ну вже зовсім нічого робити, переглянув би фільм іще раз. Він по-дизайнерському яскравий (художники – Константін Вітавський, Анастасія Нєфьодова), жарти та трюки там інколи дотепні, є вельми цікаві монтажні (Джеймі Бредшоу) і музично-візуальні (композитори – Андрєй Мурашов, Сєрґєй Загній) рішення. До маніфестів цю штуку, звичайно, не віднесеш. Проте вона показова. Головний висновок – паралельники зберегли силу-силенну енерґії, а зараз до неї ще додалися досвід, зв’язки у бізнесових і кінематографічних колах та інші, вельми незайві, матеріальні можливості. Здається, у Юхананова, Дулєрайна, Алєйнікова та інших попереду справді світле майбутнє, що в ньому буде багато легких, розважальних фільмиків, котрі із задовленням дивитимуться завсідники московських клубів “ОГІ”, “Дом” тощо. І вже ніяких там “Жорстокої хвороби чоловіків” чи “Тракторів”. Гонорари не ті.

Д. Десятерик






Енциклопедія