Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця

Новини

Арґумент-Кіно


Социальная сеть Ронин

Енциклопедія

Багряні ріки/Les Riveieres Pourples

horisontal frame

Режисер: Метью Кассовіц
Сценаристи: Метью Кассовіц, Жан-Крістоф Ґранже
Актори: Жан Рено, Венсан Кассель, Надя Фарес, Домінік Санда, Жан-П’єр Кассель
Країна-виробник: Франція 
Кіностудія: Gaumont, Le Studio Canal+, Lйgende Entreprises, TF1 Films Productions
Рік: 2000
Час: 106 хв.
Формат: кольоровий 

Отже Кассовіц зробив це. Тобто дістав визнання суспільства, котре, кажучи словами героїв його раннього фільму “Ненависть”, падає долі й запевняє себе: “Наразі все нормально”. Проте головне – не падіння. Головне – приземлення. Здається сам режисер заздалегідь підстелив собі соломки, бо цілеспрямовано та вправно програмував свій успіх, закладаючи його до конструкції останнього фільму “Багряні ріки”.

Складність тут у тому, що, знаючи попередні роботи Кассовіца – “Ненависть”, “Убивцю/ь”, “Метиску”, – важко втриматися від порівнянь. Здається, сам автор прагнув уникнути їх, адже розраховував на принципово ширшу, ба навіть масову авдиторію, котрої в нього досі не було. Проте, ніде правди діти, заходившися штурмувати блокбастерний рай, Кассовіц уповні використав увесь напрацьований арсенал. До випробуваних засобів належить і запрошення на одну з головних ролей – поліційного лейтената Керкеряна – Венсана Касселя. Останній, власне, і став зіркою саме завдяки ефектному виконанню галайдакуватого юнака в “Ненависті”. Кассель утворює чудовий дует з Жаном Рено (буркотливий тертий детектив Німанс). Кримінальний сюжет для Кассовіца теж не новина, проте він досі традиційно пов’язувався із соціальним контекстом. І “Ненависть”, і “Вбивця/і” – то передусім були гострі препарації суспільних хвороб: ксенофобії, насильства, поліційного свавілля. А в “Ріках” маємо всі формальні ознаки суто розважального фільму-розслідування: вишукано зрежисовані загадкові вбивства, постійні натяки на жахливі таємниці минулого, повсякчасні загрози з-за кожного рогу. Втім, конфлікт дістає розвій все одно “за Кассовіцем”. Виявляється, університет, що є гордістю затишного гірського містечка, насправді – кубло фашистсько-генетичної змови. Заради інкубації нової породи надлюдей змовники не гребують ані вбивствами, ані підміною немовлят. Якось підмінили близнят, і ось одна із сестер готує помсту з неймовірною жорстокістю й передбачуваною розв’язкою.

Загалом деякі моменти неявно вказують на досить цікаве джерело надхнення постановників – “Ім’я троянди” Умберто Еко. Звичайно, мова не йде про прямі запозичення. Та все ж маємо мотив сліпоти; місце дії – усамітнене містечко; похмура й підозріла атмосфера тоталітарної установи (монастир чи університет), чаклуни-лікарі; пошуки книги, що має відповісти на всі питання (в Еко – друга частина аристотелевої “Поетики”, в Кассовіца – трактат “Багряні ріки”). Проте суттєвим фабульним недоліком, що той обтяжує і весь фільм, здається фінал. Картина надто вже розігналася рейками чистої детективности, тому й кінцева бійка “гарних” із “поганими” (чи, радше, “поганою”) дещо спантеличує своєю прямолінійністю. І лише завершальний кадр – велична панорама гір, серед яких губляться люди, – відгонить такою звичною для Кассовіца моралістичною напругою.

Втім, усе ж варто визнати, що не стільки драматургійна побудова, скільки виконання проекту дозволяє говорити про нового Кассовіца. Добірний акторський ансамбль, розкішні натурні зйомки, адреналінова постановка трюків, вишукана робота оператора, гра зі світлом, монтажем, ракурсами – маємо дійсно високоякісний продукт, що з ним хоч зараз – до Голлівуду. Не відомо, чи готується Кассовіц до такого, можливо, омріяного, польоту. Та головне – не політ. Головне – приземлення.

Дмитро Десятерик






Енциклопедія