Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця

Новини

Арґумент-Кіно


Социальная сеть Ронин

Енциклопедія

Табу/Gohatto

horisontal frame

Режисер: Наґіса Ошима
Сценарист: Наґіса Ошима
Актори: Ріюґей Мацуда, Кацуко Йошіюкі, Такеші Кітано, Шінджі Такеда
Країна-виробник: Японія/Франція, 2000 
Кіностудія: BS Asahi, Bac Films, Eisei Gekijo, Imagica Corp., Kadokawa Shoten Publishing Co. Ltd., Le Studio Canal+, Oshima ProductionsShochiku Films Ltd.
Рік: 2000
Час: 0 хв.
Формат: кольоровий 

Остання робота знаменитого японського кінематографіста Наґіси Ошими, творця “Імперії почуттів” та “Імперії пристрасти”, розповідає про самурайське ополчення середини минулого століття, серед новобранців якого виявляється юнак Кано, що в нього такі чесноти: належить до стародавнього і знатного роду, має жіночне бліде обличчя, блискуче володіє прийомами фехтування кендо й вельми кровожерливий, що гарно поєднується з безпристрасним виконанням обов'язків ката. Цих якостей молодого воїна виявляється цілком достатньо, аби звести з розуму добру половину самурайської громади: персонажі фільму один за одним падають, у тому числі й буквально, жертвами фатальної пристрасти до Кано, що він, не зважаючи на зовнішню холодність, дуже тішиться збільшенням кількости своїх шанувальників. Похмурість загального тону оповіді, повільне зростання кількости кривавих смертовбивств, детективна інтриґа, важка ґрація глибоких близьких планів, темна кольорова гама і, зрозуміло, закадровий монолог одного з персонажів дають усі підстави вважати “Табу” своєрідною варіацією «чорного» фільму, з тією несуттєвою відмінністю, що в амплуа «фатальної жінки», невід’ємному елементі жанру, виступає фатальний чоловік. Природно, Наґіса Ошима своєю талановитою і досвідченою рукою на повну котушку використовує чарівність такого екзотичного явища, як японський кінематограф, демонструючи піднесеним естетам вигадливі інтер'єри паперових будиночків, плакатну гру вихованих на особливостях національного театру виконавців, напрочуд красиві кімоно, заворожуючі двобої на самурайських мечах і, звичайно ж, Такеши Кітано, культового режисера й виконавця, що той, до речі, дебютував як драматичний актор у фільмі того ж Ошими – стрічці “Веселого Різдва, містере Лоуренс”, де блискуче виконав роль добродушного сержанта-ката з табору для військовополонених. У “Табу” Кітано не настільки цікавий – його персонаж протягом практично всієї дії не змінює на своєму обличчі виразу мудрої зосереджености. Та й уцілому фільмові, слід визнати, не вистачає неоднозначности минулих робіт Ошими – павзи, що навівають тривогу, утаємниченість, із якою персонажі промовляють свої репліки, поетичність візуального ряду змушують глядача шукати деякий прихований підтекст того, що відбувається, шукати з тим більшою запопадливістю, що такого підтексту не видно ні на перший погляд, ні на другий – багатозначність, напущена режисером на фільм, у підсумку виправдовується лише незрозумілістю фіналу, що викликає здивування, і не самою ориґінальною розробкою не самої ориґінальної ідеї про руйнівні наслідки любовної пристрасті. Так загадкова вишукана в'язь білих ієроґліфів на темному тлі, що нею, в дусі німих стрічок, Ошима періодично перериває дію, в перекладі виявляється зграйкою невигадливих повчальних ремарок, зміст яких здається цілком прогнозованим, а тому й необов’язковим.

Олександр Ґусєв






Енциклопедія