Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця

Новини

Арґумент-Кіно

Енциклопедія

Інтимність/Іntimite


Режисер: Патріс Шеро
Сценаристи: Патріс Шеро, Анн-Луїз Трівідік
Актори: Тімоті Спол, Марк Райленс, Керрі Фокс
Країна-виробник: Франція, Італія 
Кіностудія: Azor Films S.A., France 2 Cinеma, Greenpoint Films, Mikado Films
Рік: 2001
Час: 119 хв.
Формат: кольоровий 

Патріс Шеро забрав Ґран-прі Берлінале – Золотого ведмедя, що було повною несподіванкою для абсолютної більшости фестивальної публіки. Хоча, здається, таким нині є маґістральний середньоєвропейський сюжет. Спершу тобі показують щось брутальне і не досить політкоректне. А ближче до фіналу з’ясовується, що всі люди – єдинокровні брати і сестри. Або ж просто чудесні й душевні створіння.

Тут починається ну зовсім некоректно. Настільки, що пуританські американці віднесли фільм до категорії порнографічних. Справді, схоже на те. Жінка приходить щотижня до чоловіка й вони трахаються щосили. Те, що вони роблять, у фестивальному каталозі позначено зірочками. Звірячий, несамовитий секс – маємо те, що бачимо. Нічого особистісного, спершу персонажі діють навіть без імен.

Одначе далі інтриґа ускладнюється. Джея (Марк Райленс) усе більше цікавить незнайомка. Він починає стежити за нею. Клер (актриса Керрі Фокс була визнана кращою на фестивалі) працює в театрі, вона артистка, має сім’ю. Джей знайомиться з її чоловіком, симпатичним здорованем Енді (Тімоті Спол). Одне слово, світ жінки втрачає свою знеособленість, поступово проступає “картинка”. Тільки яка?

Перед нами екранне полотно, на якому переважають стримані кольори і жести. Хоча виконавці головних ролей є театральними акторами, їхня пластика настільки лаконічна, що сприймається мало не як документальна. При тому, що за такої фабули можна було “крутнути динамо”. Не крутнули. У фільмі домінує спокійний середній план – про життя людей оповідається справді інтимно й зосереджено.

Пригадалося, що й Ларс фон Трир уже оголосив про порнографічність свого наступного фільму. Межі одвертости показу людини на екрані все розширюються, і, як у цьому випадку, ми дедалі спокійніше сприймаємо ці зміни. Просто інший тип умовності, не більше того. Ми звикаємо до короткої дистанції: від персонажа нас відділяють лічені міліметри. Непросто нам, ще більш непросто акторам. Здається, що тут би вдатися до прийомів психологічного театру, аж ні. За такої оптики, коли помітна найменша подряпина, будь-який зайвий порух сприймається як театральна гіперболізація. Тому такою суворою виглядає режисура Шеро – акторів він тримає в режимі відомої репетиції Станіславського, коли той звелів артистам працювати на сцені, сівши на руки...

У нас в Україні, здається, нічого подібного немає. А варто б замислитися над тим, як саме ми відтворюємо психофізику сучасного життя на екрані. Адже розвивається не тільки техніка кінематографічна, а й психотехніка. Тут потрібна сміливість, у чомусь навіть безоглядна. Шеро її нам продемонстрував. І виграв Золотого ведмедя.

С. Тримбач






Енциклопедія