13.09.2006 16:53
Олександр Роднянський: "Мені здається принциповим отримувати задоволення від кіновиробництва..."
Аксінья Куріна. Ви продюсуєте фільм "Заселений острів" Фьодора Бондарчука за романом братів Стругацьких. Проект масштабний. Хочу запитати у зв’язку з цим: чи ви вже приготували промову для "Оскара"?
Які ваші амбіції як продюсера?
Я далекий від потоку. При тому, що роблю досить багато, мені дуже важливе навіть в масових жанрах авторське начало. Для мене є різниця між американськими блокбастерами Френсіса Форда Копполи або Земекіса, з одного боку, і невпізнаваними режисерами такого кіна, з іншого боку. Я, звичайно, схильний до "бутікового" кіно. У мене є свої симпатії й антипатії, але я розраховую на співпрацю з певними авторами, мені цікаво так працювати, і тому всі мої телевізійні і кінопроекти пов’язані не тільки з бажанням бути успішним, але й з бажанням робити якісний продукт. Наприклад, "Моя прекрасна няня" – це не "Ундіна", хоча якщо судити за критеріями телевізійного успіху, вони співвідносні. "Не родися красивою", ця сучасна повна життя і гумору історія, знята в жанрі драмеді, – це не "Кармеліта", хоча не хочу образити авторів останньої, тим більше, що проект також був досить успішний і мав свого глядача. Крім того, мені б хотілося займатися сучасним кіном. Я дуже сприйнятливий і відкритий до того, що мені здається сьогоднішньою системою діалогу, свіжою інтонацією. Часто все визначає інтонація вчорашнього дня. Я ж вважаю, що зона кіна – це не зона політичної коректности. І, знаходячись поза зоною політкоректности, фільми можуть руйнувати обмеження і прокладати дорогу для того, що я для себе визначаю як "новий рівень щирости". Якщо ми всерйоз хочемо говорити про життя сучасної людини, для цього потрібно знайти нову мову. Мова, здатна без еківоків, перебільшень, без патетичних заклинань і політичних декларацій захопити, зацікавити і викликати розуміння авдиторії – ось що я називаю новим рівнем щирости. Тому що дуже багато що з тієї мови, якою користуються і в побуті, і в політичних виступах, і, зокрема, в кіні, девальвовано, затерто. Слово "патріотизм" відсилає до однієї з політичних партій, слово "демократія" – до іншої і так далі. І нове значення, і нова щирість з’являться в той момент, коли будуть зламані ці бар’єри. Тому мої продюсерські амбіції – ось в цих двох площинах, а третя – принципова різножанровість. Я люблю і блокбастери, я люблю авторське кіно, але тільки безкомпромісне авторське.
Але як же тоді Коппола?
Коппола – це авторський мейнстрим. Чесний мейнстрим, він працює для глядача. Але тут є автор. Це і авторське кіно, і мейнстрім водночас. Такий багатошаровий авторський пиріжок. Важко не дивитися це кіно. Коппола оперує, перш за все, сюжетними контекстами і характерами, що знаходять розуміння в широкої і недосвідченої в кінематографі авдиторії. Але це глибокий талановитий кінематограф. Якщо говорити про американське кіно, мені близький і Коппола, і Тодд Солондз.
Розмову вела Аксінья Куріна